У серпневії ночі
Дві небесні зорі,
Впали в очі дівочі
Й світ осяли мені.
Чарівнице-дівчино, мій ти зоряний цвіт,
Твої очі безмежний, галактичний розквіт.
Що так дивиться в душу мені
І пронизує променем ночі.
Я тобi розповiм…
Я вiдкрию тобi свою душу,
Де з‘являються мрii i сни.
I чому лити сльози я мушу…
Такi свiтлi в цiй сірій пiтьмi…
Ти менi покажи
Свою душу – таємну безодню.
Я цiлком розчинюсь у тобi,
Одне одним ми станемо вповнi.
Такi рiднi навiк i близькi…