Де це ви пані так забарились
Що ваші коси інеєм вкрились,
що ваше личко біле, шовкове
стало мов листя осіннє, кленове
Де це вас, пані, доля носила
Що ручи зів‘яли, висохли крила
Що ваша хода легка, нестримна
Стала мов осінь холодна – предзимна…
А я ж вас пані всюди шукаю
Кличу-гукаю, день-ніч виглядаю…
А я ж вас пані весь вік виглядаю,
Я ж бо вас пані вірно кохаю.
В інших обличчях ваше шукаю.
І виглядаю і викликаю.
А я за вами в води кидався,
А я за вами в гори піднімався,
А я вас пані шукав в безодні…
Линув думками…
І жив я з вами.