Плету вiнок iз польових квiтiв,
Уже втомилась рука моя.
Десь там живе коханий на свiтi,
Де ходить вiн, не знаю я.
В вiнок вплiтаю волошку, як небо,
Червоний мак, як моя любов.
Крiм тебе, менi нiкого не треба.
Хочу, щоб ти до мене дiйшов.
Вiнок кохання я кину в рiчку,
I понесе його течiя.
Ти покохай мене, смерiчку,
Мене не покинь, любов моя!
Вiнок кохання пливе по рiчцi —
Коханим свiта всього привiт!
Як одиноко, сумно смерiчцi,
Як вiд розлуки серце болить!
Хмари закрили сонце на небi
I дощик з неба, як сльози, знов.
Менi пояснювати не треба,
Я знаю, що таке э любов!
Коли не можу жити без тебе,
Коли про тебе думки всю нiч,
Готова зiркою пливти по небу,
Торкнутись тiльки щоб твоiх плiч.
Ти вiдзовись на мою пiсню,
Побач мене посеред лугiв.
Зiрниця в небi пiд ранок блисне,
Я все зрозумiю без лишнiх слiв.
Вiнок на голову я надiну,
Дорiжку до тебе я найду.
Не буду слухати я родину,
Тобi назустрiч я пiду!
02.01.2005 г. Москва