Одного разу, на початку літа, мама запропонувала маленьким Вале і Наді поїхати в гості до дідуся на цілий місяць! Дівчатка так сильно зраділи! Вони дуже скучили по дідові Антону.
Біля похиленого колодязя, з найчистішої крижаною водою з солодким присмаком, він зловив їх в свої теплі щирі обійми.
Дідусь, дідусь! – раділи вони.
Дорогі мої, онучки! – по зморшкуватих дідовим щоках текли сльози щастя.
Так і приїхали наші дівчатка в дідову садибу. Мама погостила деньок і вирушила назад до міста. Надечка і Валечка розглядали прилеглі околиці. З їх останнього візиту мало що змінилося, але діткам завжди все здається більшим, гарнішим і незвичніше, ніж є насправді. Або як здається всім дорослим…