– Ой, кого я бачу, посунься, – сказав Сірий, зустрівши в тюремній камері Дзигу.
Дзига швидко відсів на ліжку, щоб Сірий вовк не сів прямо на нього.
– Ну що, друже, як ся маєш на загальному харчі? Що ти тут запас в тумбочці?
Сірий безцеремонно відкрив тумбочку Дзиги і став ритися в його речах. Розкидавши все по підлозі, він сказав:
– Не густо. Погано ти готувався до зустрічі товариша, хоч би цигарку запас.
– Ми тут не куримо, – відповів Дзига. – Дітям і дорослим палити шкідливо.
– Ну, ти даєш, шкідливо! Іди, відбери для мене цигарки у того старого, – вовк показав лапою на сивого худого барана, який сидів неподалік.
– Слабких ображати не можна, – несміливо відповів Дзига.
– Ось тобі й маєш! – здивувався вовк. – Ти що, перевиховався? – вовк стиснув п'ятірню і випустив два пальця з пазурами. – Ось я тобі зараз, – заворушив він кігтями.
Дзига встав з ліжка і насторожено дивився на Сірого.
– Йди на сусіднє ліжко, тут я тепер спати буду, – зі злістю буркнув вовк.
Дзига мовчки зібрав свої речі.
– Ти ось що, Сірий, ти мною не командуй, я нове життя почати хочу, я трактористом стати хочу, щоб користь приносити.
– Ха-ха-ха, – голосно засміявся вовк, – трактористом! Та який ти тракторист! Ха-ха!
– Я так вирішив, – твердо сказав Дзига. – Я вже навчився управляти трактором.
– Молодець, – зметикував Сірий, – ти трактором колючий дріт на паркані зіпсуєш, і ми втечемо звідси удвох.
– Ні, нікуди я не побіжу. Мені нову роботу в лісництві обіцяли.
– Дивись, дивись, не пошкодувати б, – пригрозив вовк колишньому другові.
Дзига зі своїми речами відійшов від Сірого і присів на вільне ліжко поруч зі старим бараном.
– Треба ж, – здивувався Сірий, – що в'язниця зі звірами робить. Був звір – немає звіра, – почухав він потилицю.