Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрiсть би була своя.
А то залiзете на небо:
– I ми – не ми, i я – не я!
I все те бачив, i все знаю:
Нема нi пекла, анi раю,
Немає й бога, тiльки я!
Та куций нiмець узлуватий,
А бiльш нiкого!..
– Добре, брате,
Що ж ти такеє?
– Нехай скаже Нiмець.
Ми не знаєм.
– Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Нiмець скаже:
– Ви моголи.
– Моголи! моголи!
– Золотого Тамерлана
Онучата голi.
Нiмець скаже:
– Ви слав’яни.
– Слав’яни! слав’яни!
Славних прадiдiв великих
Правнуки поганi!..
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмi,
Ще лучче, як батьки ходили?!
Не чваньтесь, з вас деруть ремiнь,
А з їх, бувало, й лiй топили…
Умийтеся! Образ божий
Багном не сквернiте.
Не дурiте дiтей ваших,
Що вони на свiтi
На те тiльки, щоб панувать…
Бо невчене око
Загляне їм в саму душу
Глибоко! глибоко!
Дознаються небожата,
Чия на вас шкура,
Та й засудять, – i премудрих
Немудрi одурять!..