************
Заросли травою
Хата та садок,
Мicяць загубився
Мiж тонких гiлок.
А струнка берiзка
В воду зазирае,
Бо в старiй криницi
Cepeжки купае.
Хоче бути гарна
Й завжди молодою,
Тому мие личко
чистою водою.
Думае що мicяць
Лиш ïï кохае,
Що вiн лиш над нею
Та для неï cяе.
I не знае бiдна
Та й не хоче знати,
Не однiй вiн ходить
Листя цiлувати.
Не однiй красунi
Вiн так нiжно сяе,
Що жонатий з Сонцем
Це нixто не знае.
Та й що вiн холодний
Хитрий та мiнливий,
I такий далекий,
Хоч й такий красивий.