Звідки припливли сестра і брати,
Світла де вони цього набрали?
Із країв далеких прилетіли
Лебеді, поклали пір'я біле
У траву, що споришем зростала,
Чисті перед Сонечком постали,
Поклонились до землі смерекам,
Посміхнулись ластівкам й лелекам
І пішли збирать у ліс суниці,
Щоб спекти рум'яну паляницю.
Їм берізки пісню заспівали,
Їх дуби листочками вінчали,
Застелили трави їм доріжки,
Роси їм умили білі ніжки.
Назбирали хлопці ягід красних,
Дівчина сплела вінок із Щастя:
Пролісок вплела, підсніжник білий,
Листячко верби додала миле
Й заспівала пісеньку дзвінкую:
– Небу своє Серце подарую,
Проросту пшеницею у полі,
Поцілую верби і тополі,
Вишенькою ніжною розквітну,
Засміюся Сонечком привітним,
З Вітром обійму зелені гори,
Річкою проллюсь у Синє море,
Землю напою дощем-водою,
Піднімуся в Небо і з собою
Позову найкращі світлі чари,
Подарую Небу білі хмари,
Щоб пливли із Сонечком найкращі,
Дарували людям ніжне Щастя.
Заспівала пісню Лебідь-Лада,
Підхопили пісню віти радо,
Понесли листочками по кручах,
Пісеньку почув Дніпро могучий
І віддав мелодію лелекам,
Щоб несли у світ її далекий,
Щоб співали пісеньку джерельця,
Щоб плели гніздо своє кубельце
Всі пташки і звірі в цілім світі,
Зустрічали Сонечко привітне
Й дарували вічну чисту силу,
Щоб земля найкраще всім родила,
Щоб співали квітами у хорі
Люди на землі щасливу долю,
Щоб текли краплинами дзвінкими
Як струмочки у житті і з ними
Розквітала Матінка-Природа,
Піднімалось Древо Вічне Роду
Із могутніх легінів прекрасних,
Щоб несли в руках вони всім щастя,
Щоб дитина в світі посміхалась,
Щоб краплина Сонечку сміялась,
Щоб співали Радістю джерела
І несли кришталь в річки й озера,
Напували водами травицю,
Піднімали із ріллі пшеницю,
Обтікали перевеслом жито,
Сіяли на нивах щедрим ситом
Льону і волошок сині очі,
Шепотіли макам ніжні ночі,
Сон-травою засинали тихо,
Ковилою присипали лихо,