Дієприкметник – це неособиста форма дієслова, що поєднує властивості дієслова, прикметника і прислівника.
Дієприкметник підрозділяється на:
Дієприкметник теперішнього часу – Participle I i дієприкметник минулого часу – Participle II.
У свою чергу дієприкметник теперішнього часу підрозділяється на:
Простий дієприкметник (Simple) i перфектний дієприкметник (Perfect).
Кожен з них поділяється на дієприкметник дійсного стану i дієприкметник страждального стану.
Дієприкметник в українській мові – частина мови або форма дієслова, яка позначає ознаку предмета за дією і відповідає на питання: який? що робить? що робив? що робиться?
Це щось середнє між дієсловом і прикметником: як і прикметник, дієприкметник позначає ознаку предмета, а в реченні виконує роль визначення:
танцююча дівчина (дівчина яка?)
Дієприкметник може бути дійсним, коли дію виконує сам предмет:
людина досліджуюча світ (людина досліджує світ)
або страждальним (пасивним), коли дія виконується над предметом:
досліджуваний людиною світ (світ досліджується людиною)
Дієприслівник в українській мові – частина мови, яка позначає додаткову дію і відповідає на питання: як? що робити? що зробивши?
Це щось середнє між дієсловом і прислівником. Як і прислівник, дієприслівник позначає ознаку дії (як, коли, з якої причини відбувається дія), а в реченні виконує роль обставини:
підійшов пританцьовуючи (підійшов як, що роблячи?)
Дієприкметник в англійській мові – поєднує в собі властивості дієприкметника і дієприслівника в українській мові.